Ta strona używa cookie. Informacje o tym w jakich celach pliki cookie są używane znajdziesz w Polityce Prywatności.
W przeglądarce internetowej możesz określić warunki przechowywania i dostępu do cookies. Korzystając ze strony wyrażasz zgodę na używanie cookie, zgodnie z aktualnymi ustawieniami przeglądarki.  
Zamknij

Wydarzenia

Актуальне інтерв`ю. МАРЕК ЦИНКАР: "УКРАЇНА СТАЛА ДЛЯ МЕНЕ НАРКОТИКОМ, ВІД ЯКОГО Я НЕ ХОЧУ ПОЗБАВЛЯТИСЯ"

2011-12-11
Нещодавно редактор польського "Радіо Жешув" Марек Цинкар отримав у Львові престижну нагороду "Галицький лицар". У номінації "Журналіст року" він переміг 18 українських колег, що також претендували на це звання. Однак професура Львівського університету віддала перевагу саме поляку. І, певне, було за що. Марек Цинкар впродовж тривалого часу організовує Польсько-українські салони, де почергово у Львові та Жешуві зустрічаються із журналістами знані політики, публіцисти та культурні діячі наших країн. Він також створив міжнародну медіа-програму "Партнерство задля демократії", метою якої є зведення мостів дружби між людьми по обидва боки кордону. Учасниками цього проекту вже стало понад 300 українських журналістів, які познайомилися із життям поляків після їх входження до ЄС.

Нещодавно редактор польського "Радіо Жешув" Марек Цинкар отримав у Львові престижну нагороду "Галицький лицар". У номінації "Журналіст року" він переміг 18 українських колег, що також претендували на це звання. Однак професура Львівського університету віддала перевагу саме поляку. І, певне, було за що. Марек Цинкар впродовж тривалого часу організовує Польсько-українські салони, де почергово у Львові та Жешуві зустрічаються із журналістами знані політики, публіцисти та культурні діячі наших країн. Він також створив міжнародну медіа-програму "Партнерство задля демократії", метою якої є зведення мостів дружби між людьми по обидва боки кордону. Учасниками цього проекту вже стало понад 300 українських журналістів, які познайомилися із життям поляків після їх входження до ЄС. Завдяки фундаторам медіа-програми побачило світ унікальне видання "Мрії і реальність: українські журналісти про інтеграцію до Євросоюзу та НАТО", яке було презентоване в міжнародних структурах Брюсселя. Марек неодноразово віч-на-віч зустрічався з Іваном Павлом ІІ у Ватикані, де темою їхніх розмов завжди була Україна. У ході цих зустрічей і з'явилася ідея заснування нагороди Поєднання, яка втілилася в життя і вручається відомим особистостям, що долучилися до зближення наших народів. А нещодавно Марек Цинкар побував у Києві. З якими думками він приїхав до України, - в інтерв'ю, що дав відомий польський журналіст кореспондентові УКРІНФОРМу.

- Пане Мареку, чому для Вас так важливо розвивати контакти між польськими та українськими журналістами?

- Історія польсько-українських стосунків завжди була складною. Але я дійшов висновку, що треба компрометувати зло і тих людей, які заробляють дивіденди на трагічних сторінках нашого минулого. Почав критикувати політиків та церковних діячів, які долучаються до розпалювання міжнаціональних конфліктів. Тим часом я створював щораз нові медіа-проекти і все більше пізнавав вашу державу та її людей. Так Україна стала для мене наркотиком, від якого я не хочу позбавлятися.

Для моїх соратників по проекту "Партнерство задля демократії" - це не просто допомога українським журналістам, що цікавляться євроінтеграцією. Це - як сплата поляками боргу перед Заходом, який допоміг нам досягти поступу в демократизації суспільства. Пригадую комуністичні часи, коли Польща мала обмежену суверенність. Я тоді працював у Варшавській опері і як бенефіціант, що отримав допомогу для молодої творчої інтелігенції, часто виїжджав на Захід. Там знайомився з багатьма людьми, зав'язував нові контакти, пізнавав віяння свободи.

Україна є в Європі, але формально ще не належить до структур ЄС. Тому створюю програми для українських журналістів, метою яких є вплив на суспільство та політичні еліти. Щомісяця ми запрошуємо до Польщі понад 20 представників медіа і показуємо, що в нас добре, а що зле, без ретуші та фальші. Працюємо на громадських засадах, не беремо за те ані злотих, ані доларів. Але я бачу сенс в допомозі молодій українській інтелігенції. Це добре, що ви хочете змінити свою країну на краще і змусити владу служити людям, а не навпаки.

- Як трансформувалися україно-польські стосунки за цей час?

- На початку 90 років ми мали справу з конфліктами, в яких хотіли виграти. Але відтоді багато що змінилося і найперше - уявлення поляків про вас. Мушу сказати, що тоді українці й євреї були тими народами, яких поляки не сприймали. Така була правда. То був хибний стереотип, на якому постійно спекулювала якась третя сила. Відвідуючи Францію, Німеччину, де я також маю спільні програми з іноземними журналістами, на жаль, часто чую на свою адресу дошкульну критику: "Не варто так перейматися українцями". Мовляв, Польща хоче насильно ощасливити Україну. Кажуть, що то погана дорога, і Україні треба дати спокій. Радше, слід рятувати польсько-російські чи українсько-російські стосунки.

Дуже сподобалися полякам українці під час Помаранчевої революції. Однак згодом настав час збайдужіння.

- Але ж після нещодавнього рішення УЄФА слід очікувати нового повороту в стосунках поміж нами?

- Безперечно. "Євро - 2012" - це зірка з неба, яка впала на наші народи. Фанати спорту, на мою думку, переможуть фанатів псевдо-історії і, я переконаний, що поляки й українці почнуть дивитися разом у своє майбутнє. Нарешті ми зможемо зробити щось спільно, і це остаточно зламає хибні стереотипи. До речі, в день проголошення рішення УЄФА поляки вийшли на вулиці з плакатами: "Київ та Варшава - спільна справа". Що ж до ситуації, яка нині діється на українській політичній сцені, то вона полякам незрозуміла.

- Важко розібратися в цьому навіть українцям. Хоча, щиро кажучи, Польщі також вистачає внутрішніх проблем, у вас нині триває процес люстрації.

- Ми справді маємо дещо кабаретну ситуацію на власній політичній арені. Але наша "божевільня" відрізняється від вашої. У нас - набагато міцніші демократичні інституції. Що ж до люстрації, то з 15 березня їй мають піддатися всі публічні особи, зокрема, вчителі, журналісти, політики, працівники державної влади. Це означає, що вони зобов'язані скласти декларації про те, що ніколи не співпрацювали ані зі службою безпеки, ані з військовою інформаційною службою, яка діяла вже в незалежній Польщі. Нині, за даними Інституту національної пам'яті, в журналістському середовищі нараховується понад 1000 агентів. І мушу сказати, що ці особи вже приречені, вони будуть позбавлені права працювати журналістами. А загалом під люстрацію підпаде кілька сот тисяч людей.

Зараз у нас точиться дуже велика дискусія щодо цього. І хоча я як публічна особа також склав такий документ, вважаю закон про люстрацію недопрацьованим. Напевне, варто було б спочатку зайнятися офіцерами служб безпеки, які кривдили і залучали людей до співпраці шляхом шантажу. Можна стверджувати, що люстрація є елементом політичної гри чи полюванням на відьом. Завжди правляча партія, висунувши певні звинувачення, може звільняти місця для своїх людей. Але закон є закон. Ми мусимо його виконувати, а з іншого боку - є суд, до якого людина завжди може звернутися за захистом своїх прав.

- Наскільки іншою стала Польща після входження до ЄС?

- Кардинально іншою. Змінюються польські дороги, площі, комунальна інфраструктура, вигляд шкіл, суспільних інституцій. Європейська спільнота фінансує чимало соціальних, медичних, освітніх та культурних проектів. Скористалися також від входження до ЄС і особи індивідуальні, наприклад, селяни, які найбільше боялися змін, а нині є найактивнішими бенефіціантами фінансової допомоги.

Але ЄС не дає гроші просто так. Якщо влада Перемишля хоче побудувати басейн і звертається за коштами до унії, то має вкласти 50% власних грошей, а решту дасть унія. Але дасть тоді, коли не буде небезпеки для їхнього змарнування. Або інший приклад. У Перемишлі за 11 млн злотих розпочалося будівництво лижного витягу. Та коли в ЄС побачили, що місто стільки заінвестувало і представило наступний план розбудови спортивного центру, то вирішили докласти своїх 11 млн злотих на другий етап будівництва.

Якщо ж говорити про щоденні житейські проблеми, то нині ви не знайдете поляка, який би не нарікав на дорожнечу. Хоча так є в кожній країні. Наші ціни справді йдуть в гору, але не стоять на місці й заробітки.

- Під час відвідин Польщі мені нерідко доводилося чути від пересічних громадянам скарги на високий рівень безробіття.

- Це справді серйозна соціальна проблема. Однак найперше від безробіття потерпають ті, хто не має ані освіти, ані професії. Саме вони невдоволені ЄС. За кордон не поїдуть, бо там люди без кваліфікації тим паче нікому не потрібні. Західна Європа відкрила перед нами ринки праці. А оскільки заробітки поляків набагато менші, то ми зіткнулися з проблемою чи не найбільшої міграції за останні сто років, зокрема, інженерів, лікарів, акторів, будівельників...

Однак з такої ситуації можуть і повинні скористатися безробітні українці. Тому ми говоримо своєму уряду, що треба якнайшвидше відкрити ринки праці перед нашим східним сусідом, а найперше - для тих фахівців, яких нам не вистачає. Тим часом, не дуже переймаємося тим, що поляки працюють по чужих світах. Бо точно знаємо: більшість з них не залишиться там назавжди, а заробивши гроші, повернеться назад і працюватиме на розбудову рідної економіки.

- І все ж нерідко українські ліві політики змальовують сьогодення Польщі в доволі чорних тонах.

- Мені це відомо, як і те, що користуються вони викривленою інформацією. Нехай хоч раз приїдуть на наші журналістські майстерні! Від труднощів, помилок чи внутрішніх криз не застрахована жодна країна. Однак, хоч би хто був при владі (а під час демократичних виборів вірогідність перемоги випадкових людей є високою), ми вже не звернемо з обраного шляху. І завдячувати цьому маємо, власне, тій системі, яку дала нам європейська спільнота. Якщо ми не виконуємо якихось стандартів чи законів - у ЄС відразу зчиняється великий галас. І це лише зміцнює наше громадянське суспільство. Ще кілька років тому входження до ЄС підтримувало трохи більше половини населення, зате останні опитування називають цифру в майже 80 %.

Ми мали корупцію, подібну до вашої, але дуже швидко з нею впоралися. Під час останніх журналістських майстерень українці були шоковані рішучістю наших поліцейських, які саджають своїх колег до в'язниці за корупцію. Щороку зростає й кількість мерів міст та політиків, що опиняються за гратами через хабарі. Ми нарешті вже дійшли до ситуації, коли всі рівні перед законом. За останніми опитуваннями щодо довіри поляків до різних інституцій, серед лідерів опинилася не церква, а ... поліція та журналісти.

І я з того дуже гордий. Ми маємо необмежені можливості для доступу до всього, що стосується публічного життя. Дивимося в руки органам, про які колись не могли й подумати - поліції, військовим, службі безпеки. Якщо відбувається конкурс на закупівлю машин для СБ чи комп'ютерів для поліції, мені обов'язково покажуть пункт за пунктом, як проходив конкурс і за яку ціну вони куплені. Адже це гроші платників податків. Відмова від оприлюднення подібної інформації в ЗМІ закінчиться для керівника відомства звільненням. Я можу назвати не один десяток прізвищ дуже високо рівня посадовців, які втратили роботу за матеріалами журналістських розслідувань.

У нас немає державних ЗМІ, є лише комерційні та суспільні. Представники медіа на кожному кроці відчувають, як їх не любить влада. Але вони тим не переймаються. Польські журналісти захищені законодавчим імунітетом. Їх можуть звільнити лише з двох причин - за порушення закону чи засад журналістської етики. А це в свою чергу вимагає від них неухильного дотримання високих моральних цінностей.

Наталія Андрусенко, УКРІНФОРМ. 

Multimedia

Prev Next
  • Wirtualne informatory
  • Wirtualny spacer

Biblioteka

Akademickie Biuro Karier